Програма «Жди меня. Україна» допомогла знайти рідних жінці, яка пережила блокаду Ленінграда


У понеділок, 4 травня, о 15:50 в ефір телеканалу «Інтер» вийде новий випуск програми «Жди меня. Україна». У ньому оживе історія, яка почалася під час Великої Вітчизняної війни у Ленінграді і через 75 років пов'язала між собою українське село Карлівка та ізраїльське місто Бат-Ям.

96-річна Софія Вендрова з Ізраїлю написала в програму «Жди меня. Україна» всього два слова: «Шукаю Іветту». Жінка просила знайти дочку рідного брата, який загинув під час Великої Вітчизняної війни. Із племінницею вона не бачилася більше 60 років.

Велика родина Вендрових до війни щасливо жила у Ленінграді. А потім почалася Велика Вітчизняна. Місто пережило страшну блокаду: за різними даними, у блокадному Ленінграді загинуло від 600 тисяч до півтора мільйона людей. Тільки 3% стали жертвами обстрілів, інші – померли від холоду та голоду. Ще понад півтора мільйона жителів евакуювали.

«Війна перекреслила багато доль, – розповідає Софія Ісаківна. – Під час блокади від голоду загинули брат і мої батьки. Я залишилась одна. Племінницю Іветту з мамою відправили в евакуацію на північ. І, на щастя, дівчинка вижила. Після закінчення війни вона приїжджала до мене у Ленінград, навчалася в інституті, а коли вийшла заміж – поїхала в Україну. З тих пір зв'язок з нею перервався. А я так мрію її побачити! Ви не уявляєте, яка це радість для мене під кінець життя!»

Завдяки зусиллям багатонаціональної команди програми, завдяки небайдужості телеглядачів родичі Софії Ісааківни знайшлися. Вони нічого не знали про долю близької людини. До студії «Жди меня. Україна» приїхала племінниця Софії Вендрової – 81-річна Іветта – разом із дочкою. Виявилося, у неї збереглося багато спогадів про війну.

«Події Великої Вітчизняної війни, сповнені драматизмом та мужністю, торкнулися кожної ленінградської сім'ї, в тому числі і нашу, – згадує Іветта Євгенівна. – Коли ми поїхали в евакуацію у морозний Нарьян-Мар, батько залишився у Ленінграді. У нього була бронь з Балтійського заводу, але так як він захворів, то не зміг їхати з нами. У Ленінграді також залишилися тітка Софія та дядько Саша, сестра і брат батька. Більше я ніколи не бачила ні батька, ні дядька».

Євген Вендров помер від цинги. Де похований – невідомо. А ось тітка Софія вижила. Після закінчення війни Іветта повернулася до Ленінграда. За її словами, час був дуже важким, а тітка Софія допомагала, чим могла: «Жили ми дуже бідно. Багато дітей – безбатченки. Якщо сусід винесе хліб із маргарином, вважалося, що він багатій. Таке життя було після війни. Пам'ятаю, якими ласощами для мене було некруте яйце, яким пригощала тітка. До цього я не їла такого».

Після закінчення школи Іветта переїхала з Ленінграда до Мурманська, де десять років пропрацювала на автоматичній лінії з перевезення апатитів. А коли вийшла заміж і народила дітей, разом із сім'єю переїхала на батьківщину чоловіка – в Україну, на Полтавщину, у село Карлівка. З тих пір там і живе.

«Непростим виявилось життя, багато хотілося б розповісти тітці Софії особисто, розпитати про її долю, – каже Іветта Євгенівна. – А ще – познайомити її з моєї великою родиною, у мене 4 правнуки та 5 онуків. Спасибі, тітка Софія, що розшукала нас через стільки років і запросила в гості. Ми обов'язково зустрінемося».

Поки племінниця поспілкувалася з тіткою тільки по відеозв'язку в студії «Жди меня. Україна», але обидві жінки сподіваються, що незабаром зможуть зустрітися та обійняти одна одну.

Історію сім'ї Вендрових, а також інші історії пошуків дивіться у понеділок, 4 травня, о 15:50 на телеканалі «Інтер» – у новому випуску програми «Жди меня. Україна».

А через тиждень, 11 травня, о 15:50 на «Інтері» вийде спеціальний випуск проекту «Жди меня. Україна», присвячений 75-річчю Перемоги. Глядачі зможуть дізнатися ще кілька історій людей, які втратили своїх близьких під час Великої Вітчизняної війни.

Опублікувати коментар

0 Коментарі