Агнеса Олкова-Михницька: Родина - основа основ як Батьківщина!

Так говорила завжди моя мама – Поліщук Наталія Георгіївна. А ще вона казала: «Без дитини немає родини». Таки дійсно, без наших батьків нас взагалі не було б, а без дітей – життя даремне та марне.

Саме в родині з такими взаєминами я народилася 15 червня 1976 року та опановувала науку життя, розпочинаючи з рідної Української спеціалізованої школи №2. Я дякую Богу за  мою сім’ю, яка була у шлюбі більше 25 років, допоки мама не пішла на небеса. Дуже люблю свого батька Поліщука В’ячеслава Миколайовича – мудру, спокійну й  найріднішу у світі людину. Я пишаюся ним, бо він один із тих, хто налагоджував роботу залізничної дороги у нашому прекрасному містечку. Він має безліч нагород і медалей та все своє життя навчався й навчав людей працювати на совість.

Весілля батьків

Я щаслива мати i пишаюсь своїми дітьми. Радiю, що син Марк вирiс гарним, розумним, кмітливим чоловiком та має шану й повагу серед колег у сфер програмування. За його плечима військовий ліцей та авіаційний університет. Донька ліна закінчила з відзнакою наш ліцей та опанувала спеціалізацію економіста в Білоцерківському авіаційному університеті. Наймолодша донечка Веронічка цього року  пішла у нашу Українську школу №2 у перший клас.

Поки діти зростали, опанувала мистецтво відео зйомок та заради навчання у режисурі відкрила своє мале підприємство у цій сфері, яке переросло у «Свято під ключ». Приватний бізнес протягом 20 років навчив комунікації та виваженості, роботи з командою та персоналом, відповідальності за команду. Зараз я з легкістю можу заощаджувати та формувати бюджет.

Частину мого стажу припало на м. Чорнобиль, де я  працювала на підприємстві й паралельно знімала документальне кіно про страшну трагедію нашої країни; була й менеджером корпорації «Укрбудматеріали» в Києві, що дало мені змогу підвищити рівень комунікації та опанувати сферу бізнесу.

Батько на роботі

Незважаючи на це, мені завжди хотілося творити і бути поруч з дітьми та молоддю. Саме моя мама, яка стала янголом на небі ще у 2008 році, виплекала у мені любов та турботу до дітей так, як вона дарувала її вихованцям у дитячому садочку, де працювала понад 30 років методистом. Я й зараз відчуваю, що вона жива, що вона поруч.  Її підтримка лине до мене з небес. Завдяки цьому з 2005 року розпочала втілювати різні мистецькі проєкти, а з 2008 року оформила комунальний театрально-видовищний заклад «Театр «Вільний простір». Моє серце радіє за те, що він і донині працює та безкоштовно надає можливість дітям творчо розвиватися.

Коли настав 2010 рік, мені випала честь стати керівником Палацу Культури «Енергетик». Я пам’ятаю перші дні, коли ми з моїм заступником  Світланою Дубровіною фактично днювали та ночували на роботі. Кожного ранку я брала чистий білий аркуш, виписувала завдання й ставила «мінус». До вечора таких аркушів було не менше 15-ти. Тішило те, що «мінуса» перетворювались, завдяки праці та запалу команди, у «плюсики». Проєкти «Інститут третього віку», «Рій Подій» на День Міста, Обласного рівня рок та реп фестивалі, підтримка розвитку «Клубу любителів класичної музики» та безліч інших – це оцінка моєї діяльності за всі ці роки. Вони вже живуть своїм життям та розвиваються самостійно!

У 2014 році громада надала мені честь представляти їхні інтереси в депутатському корпусі Обухівської районної ради, чим я дуже пишаюся. Перелік наших перемог задля міста та району є потужним та чітким. Серед них ремонт інфекційного відділення лікарні в м. Українка, статус двох Спецалізованих шкіл, збереження садочків та шкіл у селах, перемога у сфері екології, ремонт Української школи мистецтв, підтримка та допомога українчан у їхніх особистих питаннях. Всі ці малі та великі перемоги дали мені головне – розуміння, що все можна побороти. Цей досвід подарував мені безліч нових друзів і вашу підтримку на виборах до Верховної Ради України в 2019 році, де я посіла по нашій майбутній Українській ОТГ почесне третє місце!

Останні роки були повністю присвячені лише інтересам громади, роботи над об’єднанням та навчанням в Національній академії державного управління при Президентові України. Зараз я опановую освіту в аспірантурі на кафедрі «Парламентаризму та політичного менеджменту», пишу цікаву кандидатську роботу щодо механізму впровадження лідерських якостей в систему державотворення. При цьому за рік моєї праці вже опубліковано понад 20 тез та статей в наукових виданнях щодо розвитку місцевого самоврядування, реформи децентралізації та лідерських якостей командної роботи заради успіху та прогресу. 

Але моє життя повністю пов’язане з рідним краєм. Роки боротьби з бандитизмом в місті, які дають зараз результат: відсторонення високопосадовців від займаних посад, обмеження діяльності людей, що «кришують» нелегітимну владу в місті, відкриття більше 16 кримінальних впроваджень та об’єднання їх в одне, – це лише мала крапля титанічної роботи моєї команди юристів. 

Ми повинні не тільки відновити велич міста, а йти вперед! Ми не можемо собі дозволити застрягти у 90-х  чи 2000-х. Ми маємо право стати містом-взірцем, містом європейського рівня. І це реальність, яку ми зможемо здобути! Саме заради цього я прийняла рішення балотуватися на посаду голови Української громади! 

Опублікувати коментар

0 Коментарі